* (з південного алькову)

Чоловік навпроти важко сковтує,
ніби ковтає круглі кольорові камінці.
Сонце клониться на моє
повернення з південного алькову,
під відголоски Покрови
сонце відходить за гори людські.
Сила стає на інший бік слова,
і чути, як десь плететься павутиння:
«Жовтень – ім’я!» – кричить примотане
до дротів світло,
лапкою ковзає по склу,
годує мухами сонних дітей,
що ясну слину пускають на вітер.
Сила стала на інший бік вікон,
і чоловік складає сіру газету
під руки.
Під рухи очей підлаштовано
рябі поля і стовпи на узбіччі,
чоловік із грудьми-попільницею
посміхається до пороху пори своєї,
чекає на свою зупинку.
Сила стала на інший бік тіні -
йому видніше.
Таке повернення він вже бачив.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>